Виряджала мати сина та на косовицю,
Розчесала русі кудрі аж на потилицю.

— Я думала, мій синочку, що будеш косити,
А ти кинув косу в росу та й став голосити.

— Ой коли б ти, мамцю, знала, яка то досада,
То ти б мене оженила, щоб була відрада.

— Одружися, мій синочку, візьми жінку-любку,
Цілуй її, милуй її, як голуб голубку.