Походження та примітки
Автор слів — отець Василь Прийма. Справжнє прізвище -Цап, псевдо Чорногора, літературне — Микола Дяків-Галичко, Микола Галичко. Він народився 5.01.1914 р. в с. Бачів Перемишлянського району Львівської області. Батько — учасник визвольних змагань, дяк, вів у селі культурно-просвітницьку роботу. В 1941 р. загинув від рук комуністів у Золочеві, а мати сім років відбувала в сталінських таборах.
Закінчивши Бачівську школу, здобуває середню освіту в українській приватній гімназії в Рогатині. З юнацьких літ захоплюється романтикою визвольних змагань, пише вірші, сповнені глибокої любові до України, а в 1933 р. публікує їх у Львові.
Юнаком пішов у загони УПА. Смерть не раз заглядала йому у вічі, та він продовжував визвольну боротьбу. Як поет УПА, був у відділі пропаганди під псевдом Чорногора. Разом з командиром УПА Василем Івахівим (Россом) в 1941 р. організовує військову школу в Поморянах. Гестапо арештувало весь командний склад і кинуло у Львівську в’язницю. Звільнено усіх їх завдяки клопотанню митрополита Андрея Шептицького.
Василь Івахів (Росс) — підпільний діяч на Західній Україні. Родом із села Подусільна теж Перемишлянського району на Львівщині. Звільнившись з в’язниці, Івахів пішов на Волинь, був командиром УПА — «Північ». Загинув в 1943 р. і похований десь у Цуманських лісах.
Під враженням тяжкої втрати близького друга і подій на Волині була написана ця пісня. Спочатку співалась вона на мелодію пісні «Як Лопатинський з-за кордону у рідний край вертав» (це ніби теж його авторство). Пісня блискавично поширилась у народі, стала повстанським гімном.
Після війни доля закинула Василя Прийму за кордон, в Німеччину, де він закінчив духовну семінарію, а богословські науки вивчав у Голландії і Римі. В 1950 р. рукопокладений в сан священика владикою Кир Іваном Бучком, повністю віддався служінню Богові і людям, пам’ятаючи про знедолену рідну Україну.
Свою душпастирську працю розпочав у південно-західній Франції в м. Люрді. Тут завзято береться за організацію українських емігрантів. Організував 30 місійних станиць, де проводив Богослужіння та національні святкування. Постійно прищеплює молоді любов до України, до своїх традицій, водночас займається літературною творчістю.
Завдяки його старанням українська громада збудувала в м. Тулузі пам’ятник Т. Г. Шевченку, а в 1982 р. в м. Люрді на вулиці Україна побудовано храм Пресвятої Діви Марії і в кафедральному костелі «Розер» споруджено каплицю «Вівтар України». Стараннями отця Василя церква в Люрді стала центром національного і релігійного життя українців. Сюди приїжджають паломники з усього світу.
В липні 1997 р. він як головний фундатор брав участь в урочистому посвяченні церкви Івана Хрестителя в рідному селі Бачеві. Отець Василь привітав присутніх, склав подяку Богу, що дав сил дожити і здійснити давню мрію — побудову нової святині.
Отець Василь Прийма постійно молить Бога про кращу долю України і продовжує писати патріотичні, релігійні вірші, молитви, якими промовляє під час Богослужінь, продовжує піднімати національну свідомість українців. Його перу належать збірки поезій «На схилах гір Карпат і Піренеїв», «Золотий міт», «Молиться серце» та інші. Пісню записав упорядник з власної пам’яті.
