Гуцульщино, пишна чічко.
Чому похилилась?
«Від польського панування
Страшно я змарніла!»
Верховино-сиротино,
Чого так сумуєш?
Чого за Збруч позираєш,
Який вітер чуєш?
«Чую волю! Дні великі
В мене наступають,
Наші браття із-за Збруча
За нас пам’ятають!»
Чорногора усміхнулась:
Досить бідувати —
Іде Армія Червона
Братів визволяти!..
Ой як зачав Ворошилов
Кордони ламати,
То зачали офіцери
Погони зривати.
Як льотчики на Карпати
Лише подивились,
Тоді ляшки-панки
Тутка й розгубились.
Як зі сходу замаяли
Червоні прапори,
Задзвеніла гучна пісня
На всі наші гори.
Заспівали гуцулики:
Будем вільно жити!
Вже на себе, не на шляхту
Будемо робити!
Вже нам вільно признатися,
Якого ми роду —
Ми є члени повноправні
Сильного народу!
Вже нужда з панськов Польщев
Навіки пропала, —
Нас Радянська Україна
До себе прийняла!
Україно, Верховино,
Зелені Карпати!
Як нам любо та солодко
Вас рідними звати!