Дівка Мар’єчка над морем жила,
Святий вечор!
Над морем жила, перевоз держала,
Перевоз держала, перевозилася.
Ой прийшло ік її три волошини,
Три волошини, всі три хорошії.
— Дівко Мар’єчко, перевези нас,
Перевези нас через тихий Дунай.
Ми ж тобі скажем диво дивнеє,
Диво дивнеє, а чудо чуднеє,
Що в нас об Петрі Дунай замерзав.
Не ймеш ти віри? Я ж там сам бував,
Я й сам там бував, мечем лід рубав,
Мечем лід рубав, коня наповав.
— А я іскажу ще й дивнішеє,
Ще й дивнішеє, ще й чуднішеє:
Що в нас об роздві роженька цвіла.
Не ймеш ти віри? — Сама там була,
Сама там була, рожу щипала,
Рожу щипала, віночок вила,
Віночок звила, на головку клала,
Звивши віночок, пошла у таночок.