Дівко Ганночко, рости швиденько,
Свататиме тебе сам короленко.
Привіз він тобі три подарочки,
Привіз він сукна не міряного,
Привіз він меду не важеного,
Привіз він срібла не щитаного.
А вона молоденька та розумненька:
Взяла срібло та й полічила,
Взяла те сукно переміряла,
Узяла той мед переважила.
До церковки йшла, як зоря зійшла.
Пани стрічали, шапки знімали,
Шапки знімали, людей питали:
— Чия ж це дочка, чи це царівна?
Чи це ж царівна, чи королівна?
— Я не царівна, не королівна,
Я ж так просточка, батькова дочка!