Дівчинонька коло гаю ходила,
Дівчинонька да й в гаю заблудила:
— Виведь, виведь, да козаченько, з гаю!
— Рад би я вивів, да не знаю краю.
Дівчинонько, да учини свою волю,
Да походи хоч годинку зо мною.
— Ліпш’ я буду да свою волю чинити,
Ніж я буду да ходити-блудити.
Не на теє мене мати вродила,
Щоб я козаку свою волю учинила.
Да на теє мене мати годувала,
Щоб я по хаті всяке діло знала.