Дарував цар землю
Аж від Дністра до Богу,
Цею границею
По Бендерську дорогу.

Звеліла цариця
Закупити лимани:
— Ловіть, хлопці, рибку
Та справляйте жупани.

Ой боже наш, боже,
Боже наш милосердний!
Ой які ми народились
Та й у світі нещасливі.

Дарувала цариця землю
Аж від Дністра до Богу,
Від Дністра до Богу
По Бендерську дорогу.

Дарувала, дарувала
Та й назад відібрала:
— Ловіть, хлопці, рибу
Та справляйте жупани.

— Ой уже нам, судариня,
Та в жупанах не ходити.
Коли б же нам дав бог
Сірих свиток не згубити.

Ой устали хлопці рано
Та й уголос ревнули,
Нап’яли паруса
Та й за Дунай махнули.

Прийшла друга весна,
Пише судариня письма:
— Вернітеся, хлопці,
Та й назад рибки їсти.

— Та було б же нас не дурити,
Було б нас не дурити,
Наших степів та розкошів
Чорноморцям не ділити.

Ми риби не їли,
На куліші пропадали.
Ой бодай же не діждали,
Щоб ми назад вертали.