Ей в лісі, в лісі, на полянойці,
Там турчанине дівойку судять,
Судять єї, судять, аж єй загублять:
«Злий турчанине, не губи мене!
Вийде татцейко, викуп винесе,
Викуп винесе, викупить мене».
Татцейко вийшов, викупу не є.
Ей в лісі, в лісі, на полянойці,
Там турчанине дівойку судять,
Судять єї, судять, аж єй загублять:
«Злий турчанине, не губи мене!
Вийде мамцейка, викуп винесе».
Мамцейка вийшла, викупу не є.
Ей в лісі, в лісі, на полянойці,
Там турчанине дівойку судять,
Судять єї, судять, аж єй загублять:
«Злий турчанине, не губи мене!
Вийде милейкий, викуп винесе,
Викуп винесе, викупить мене!»
Вийшов милейкий — викупив мене.
Ліпший милейкий, як брат ріднейкий!