Ей казали вражі люди,
Що я плоха пряха,
А мій милесенький
Незамітний пахар.
Як поїхав він пахати,
А я сіла прясти,
Наїхали торгаші
Чорноброві, хороші.
Як продала я кобилу,
Та купила я білилу,
Як продала я корову,
Та купила чорні брови,
Як продала стіжок житця,
Та купила рум’яниця.
Як приїхав милий з поля,
А я млада сіла прясть.
— Ей де, милая, кобила?
— Води пити я водила,
В ополонку й утопила.
— Ей де, милая, корова?
— Одігнала пастухові.
— Ей де, мила, стіжок жита?
— Молотничків я наймала,
Молотничків я наймала,
Змолотила та й прибрала.
— Ей де, милая, солома?
— Десь не взявся пожарок (Двічі)
Та іспалив ту солому.
— Ей де ж, мила, попілок?
— Ей десь взявся вітерок (Двічі)
Та й розвіяв попілок.
— Чого, милая, білена?
— Муку, милий, я сіяла.
— Чого, милая, рум’яна?
— Проти пожару я стояла.
— Чого, мила, чорнобрива?
— Трубу, милий, я трусила.