Ей, оха-ха,
Марина смутна,
Смутна-невесела,
З личенька іспала,
Вона думає-гадає,
Шо Василько покидає.
Полно тужить
За милим Васильком.
Він її любить,
І заголить, і задубить.
За рученьку взяв,
Подарочок дав,
За другую взяв
Та й поцілував.
Подарочок не якой —
З руки перстень золотой.
Хоть його купив
Василько-душа,
Хто його зносив?
Маринушка наша.
Як не скажеш «спасибі»,
То обоє паршиві,
Буде сич і сова,
І совиння голова
Перекручаная,
Переверчаная.
Там, де свині купалися,
То там вони їбалися.
Там, де кури порпались,
То там вони шморгались.