Жив дома — добра не знав,
Пішов за Ковбаню,
З-за Ковбані до Ростова.
А в Ростові на базарі
В барабан пробили,
Щоб бурлаки безбілетні
В Ростові не жили.
По п’ять, по шість собирають,
Назад руки в’яжуть:
«Ідіть, хлопці, ви додому,
Бо вже не розв’яжуть».
Як вийду я з Таганрогу
На биту дорогу —
Стану, гляну, подумаю,
Чи іти додому.
Ой чи йти, чи не йти,
Час-години ждати,
А чи, може, становому
Гостинчика дати?
По три рублі складалися,
Вісім сот зложили,
Становому приставу
В карман положили.
Сидить бурлак у шиночку,
Пісеньку співає,
Як неначе в Таганрозі
Десяцьких немає.
Вийду я з Таганрогу
На биту дорогу —
Стану, гляну, подумаю,
Соберу я своїх хлопців,
Добрих молодців.
«Ой ви, хлопці-молодці,
Що будем робити,
Що степ веселий,
Край далекий,
Та ніде прожити?
Будем багатих убивати,
А бідних награждати,
Та будем собі на той світ
Спасення заробляти».