Зібралися отамани
В зеленому гаю
Та й говорять своїм панам,
Що я й розбиваю.

Як зійшлися всі панове
До їдної кімнати,
Присудили Кармалюка
На Сибір віддати.

Зібралися отамани
Та й мене злапали,
Вони мене, молодого,
На Сибір зіслали.

Маю жінку, маю діти,
Но я їх не бачу.
Як згадаю про їх життя,
Та й гірко заплачу.

Я ж три года по Сибірі
Прошаком шалався,
Через Волгу на воротях
Я переправлявся.

Переплив я через Волгу
На сосновій дошці:
А дзінь добрий вам, панове,
Я приїхав в гості!

А дзінь добрий вам, панове,
Розкажіть новину,
За що ж ви мене зіслали,
За яку причину?

Хоч я ходжу та грабую,
Я гріху не маю —
Я в багатих забираю,
А бідним роздаю!

Як пани цеє почули,
Не їден жахнувся,
Що й Кармалюк із Сибіру
До нас повернувся...

Збирайтеся, козаченьки,
Беріть коли в руки
Та й підемо панів бити
За народні муки!

Як ударив козак колом —
Розсипалась рама:
Ото тобі, Маріяна, —
Не муч людей дарма!

Як ударив козак другий —
Розсипались клітки:
Ото тобі, Маріяна.
За тонкії мітки!»