ЗІБРАЛИСЯ ОТАМАНИ В ЗЕЛЕНОМУ ГАЮ
(Пісня про Устима Кармалюка)
Зібралися отамани
В зеленому гаю
Та й говорять своїм панам,
Що я й розбиваю.
Як зійшлися всі панове
До їдної кімнати,
Присудили Кармалюка
На Сибір віддати.
Зібралися отамани
Та й мене злапали,
Вони мене, молодого,
На Сибір зіслали.
Маю жінку, маю діти,
Но я їх не бачу.
Як згадаю про їх життя,
Та й гірко заплачу.
Я ж три года по Сибірі
Прошаком шалався,
Через Волгу на воротях
Я переправлявся.
Переплив я через Волгу
На сосновій дошці:
А дзінь добрий вам, панове,
Я приїхав в гості!
А дзінь добрий вам, панове,
Розкажіть новину,
За що ж ви мене зіслали,
За яку причину?
Хоч я ходжу та грабую,
Я гріху не маю —
Я в багатих забираю,
А бідним роздаю!
Як пани цеє почули,
Не їден жахнувся,
Що й Кармалюк із Сибіру
До нас повернувся...
Збирайтеся, козаченьки,
Беріть коли в руки
Та й підемо панів бити
За народні муки!
Як ударив козак колом —
Розсипалась рама:
Ото тобі, Маріяна, —
Не муч людей дарма!
Як ударив козак другий —
Розсипались клітки:
Ото тобі, Маріяна.
За тонкії мітки!»