За горою сніжок летить,
А в долині козак лежить. (Двічі)

Накрив очі китайкою,
Заслугою совєтською. (Двічі)

Його тіло струпошіло,
Аж від сонця почорніло. (Двічі)

Над ним коник зажурився,
Копитами в землю вбився. (Двічі)

У головах ворон кряче.
А у ногах коник скаче. (Двічі)

— Не скач, коню, надо мною.
Не бий землі під собою. (Двічі)

Не стій, коню, надо мною,
Сам ти знаєш щирість мою. (Двічі)

Ой їдь, коню, дорогою
Степовою широкою. (Двічі)

Іди, коню, додомочку
Темним лісом, стежечкою. (Двічі)

Щоб бандити не спіймали,
З тебе сідла не здійняли. (Двічі)

Сіделечка золотого
З тебе коня вороного. (Двічі)

Бо сідельце не простеє —
Все срібнеє, золотеє. (Двічі)

Як прибіжиш під ворота,
Стукни-грюкни біля плота. (Двічі)

Вийде батько — розсідлає,
Вийде мати — розпитає. (Двічі)

— Ой конику вороненький,
А де ж мій син молоденький? (Двічі)

— Не плач, мати, не журися,
Бо вже твій син оженився. (Двічі)

Та взяв собі паняночку —
В чистім полі земляночку. (Двічі)

Возьми, мати, піску жменю
Та посієш на каменю. (Двічі)

Ой коли той пісок зійде,
Тоді твій син з війська прийде. (Двічі)

Нема сходу, нема сходу,
Нема сина із походу. (Двічі)