Задумала вража баба та й забагатіти:
Підсипала куріпочку, щоб вивела діти. (Двічі)

Як пішлося вражій бабі на біду, на горе:
Вилупила куріпочка усіх тільки троє. (Двічі)

Як погнала бабусенька куріпочку пасти,
Сама сіла під тиночком кужелицю прясти. (Двічі)

Ой хмариться, туманиться, став дощ накрапати,
Стара баба куріп’яток в хату заганяти. (Двічі)

А ще в хату не загнала — вже двоє стоптала,
Назад трішки повернулась — на третє спіткнулась. (Двічі)

Як приїхав дід із лісу, став баби питати:
— Що се наших, бабусенько, курчат не видати? (Двічі)

— Ой не видно, дідусеньку, вже й не видно буде;
Як погнала я їх пасти, наврочили люди. (Двічі)

Як вихватив старий дід із воза притику,
Побив бабі, помолов і спину, і пику. (Двічі)

— Бодай тобі, вражий діду, голова облізла,
Як ти мене понівечив, що й на піч не злізла. (Двічі)

— Бодай тобі, вражий діду, права рука всохла,
Як ти мене понівечив, що трохи не здохла. (Двічі)