Зажурився бідний сірома —
Отець-ненька помира;
Та побила лихая година,
Та побила й не одна.
«Ой запряжу я воли
У всі чотири вози,
Піду я на Дін риби брать!»
За ним соцький ще й отаман
Хотять у некрути взять...
Ой летіло три голубоньки,
А летячи ще й гудуть;
Пораділи вражі воріженьки,
Що сірому ведуть.
Розливайся ти, сухий лимане. —
Кругом вода обтекла;
Гей, не радійте, вражі воріженьки,
Вже сірома й утекла!
Ой утекла бідна сірома,
Та все одно думала:
«Як піду я у чужу країну —
Конвоєм приженуть;
Як вернуся я, козак, додому,
То в солдати оддадуть...
Якби мені отець, рідна ненька,
То б порадили мене;
Якби мені ще й вірна дружина,
Щоб розважила мене!»