Зажурилася висока й гора,
Що не зродила жита, пшениці,
Але зродила (д) зелене й вино.
А того вина стерегла панна,
Ґречная панна на ім’я Анна.
А стережучи шиттячко шила,
Шиттячко шила, барзо заснула.
Як надлетіли райські пташеньки
Та подзюбали (д) зелене й вино.
А вна на той час пробудилася,
Шитим рукавцем замахнулася:
— Ой шуги-луги, райські пташеньки,
Та не дзюбайте (д) зелене й вино,
Бо мені вина багато треба,
Багато треба на неділеньку.
Я сі в неділю гостей сподію,
Гостей сподію, свого милого,
Свого милого, боярів його.
Ой одні стали за воротами,
А другі стали кіньми під стіньми,
А треті стали в ясній світлоньці.
— Щоби тим дати за воротами?
— Ой тим би дати шовкову хустку.
— Що ж би тим дати кіньми під стіньми?
— Ой тим би дати срібний перстінець.
— Що ж би тим дати в ясній світлоньці?
— Я тим би дала ґречную панну.
Шовкова хустка лиш до полудня,
Срібний перстінець лиш до обідець,
Ґречная панна до конця віка.