ЗАЖУРИЛАСЯ МОЛОДАЯ ВДІВОНЬКА
Українська народна пісня
Зажурилася молодая вдівонька,
Що не кошена зелена дібрівонька.
— Найму косарів двадцять ще й чотири,
Щоб викосили всі гори і долини.
Косарі косять, а вітрець повіває,
Шовкова трава на покіс полягає.
Шовкова трава на покіс полягає,
Молодий козак вороного сідлає.
— Покинь, козаче, вороного сідлати,
Іди до мене вечерю вечеряти.
— Вечеряй, мила, що бо ти наварила,
А я поїду, десь моя чорнобрива.
Вечеряй, мила, оставайся здорова,
Бо мені стелиться далека дорога.
— Тобі дорога, а мені — шляшок битий.
Серце-козаче, з ким же я буду жити?
Ой зрубай, батьку, високу яворину
Та зроби, батьку, широку домовину.
Та положи нас докупи головами,
Чи не почуєш розмови межи нами.
— А бодай ти, доню, та не дочекала,
Щоб на тому світі з козаком розмовляла.
Лежить дівчина в світлиці на лавоньці,
Молодий козак — у зеленій дубровці.
За дівчиною вся родинонька плаче,
А за козаком чорний ворон кряче.
За дівчиною — все брати та сестриці,
А за козаком — дівчата й молодиці.
