ЗАСВИСТАЛИ КОЗАЧЕНЬКИ
(Пісня про перемогу під Корсунем)
Засвистали козаченьки
В поход з полуночі, —
Заплакала Марусенька
Свої чорні очі.
«Не плач, не плач, Марусенько, —
Возьмем тя з собою,
Як будемо від’їжджати
В чужую сторону».
«Ой їдь та їдь, мій миленький,
Та не забавляйся,
На конику вороненькім
Назад ворочайся!»
«Ой бог знає, бог відає,
Чи я повернуся,
Кінь вороний на подвір’ю
Чогось іспіткнувся».
Ой йшли ляхи на три шляхи,
Дороги питали:
«Сли’, сюди козаки йшли,
Чи ви не видали?»
Всі поляки, які йшли.
По три коні мали,
Хвалилися поляченьки,
Що в’ни звоювали.
«Ми підемо, пане-брате,
Козаків рубати,
А як прийдеть зла година,
Будем утікати».
Розплачеться, розтужиться
Потоцького жона:
«Чи я ж тобі, пан Потоцький,
Давно не товкла?
Давно уже ти, Потоцький,
З козаки воюєш, —
Ти козаків не звоюєш —
Свою силу згубиш!»