Українські народні пісні

ЗАХОТІВ ІВАНКО ЖЕНИТИСЯ
Українська народна пісня

Захотів Іванко женитися,

Приспів:

Гей, Дунаю!

Шле листоньки до царівноньки.
Йому царівна відписує:
«Не шли до мене, не пиши до мене,
Я до тебе сама буду,
На твій двір дрібним дощем,
А в твою хату любим гостем».
Вийшла статечная жона, Іванкова мати:
— Чи не бачили сина мого єдиного?
Єден каже: — Я не бачив,
Другий каже: — Я не знаю,
Третій каже: — Я сам бачив
У тещеньки на подвор’єчку,
Водить танець на увесь дворець.
В правій рученьці дівоньку водить,
В лівій рученьці шапочку носить.
В тій шапочці тройзіллячко.
Перше зілечко — змовляннячко,
Друге зілечко — вінчаннячко,
Третє зілечко — весіллячко.

Походження та примітки

ЗАХОТІВ ІВАНКО ЖЕНИТИСЯ.

Запис: в 1820-х роках. Збірка Зоріана Яковича Доленги-Ходаковського, ч. 542.

Колядки і щедрівки, зібрав Володимир Гнатюк, т. І (Колядки господарю і господині) — «Етнографічний збірник», т. XXXV, Львів, 1914; т. II (Колядки парубкові, дівчині, жартівливі, пародії та ін. ) — «Етнографічний збірник», т. XXXVI, Львів, 1914, стор. 119.

Джерело

  • Колядки та щедрівки. Зимова обрядова поезія трудового року. Київ. Наукова думка. 1965. Упорядники О. І. Дей (тексти), А. І. Гуменюк (мелодії). Відповідальний редактор М. Т. Рильський. 804 с.

Тематичні розділи

  • Дівчина обіцяє сама приїхати до парубка
  • Колядки та щедрівки парубкові
  • Календарно-обрядові пісні