Зацвіли вишні, чорні черешні від сонця.
— Ухиляй же нам, ґречна Марисю, віконця!
— Як же я маю ухилятоньки, як маю,
Хоть від батенька дозволіненька не маю?
— Проси, Марисю, свого батенька від мене,
Най же ті пустить хоть на словечко до мене!
Випала ж мені через подвір’я дорога,
Випала ж мені з-під кониченька підкова!
Не жаль же мені з-під кониченька підкови,
Іно мені жаль Марисиної розмови! *