Згадай же, мамцю, той же вечір, згадай же, мамцю, той же час.
Колись гуляв я із хлопцями, тепер я їду на Донбас.

Замкнув я хату на замочок, а сам піду я до дівчат,
Прощайте, любії дівчата, бо я вже їду у Донбас.

Ой чути, чути, гуде поїзд, ой чути, чути, вже гуде.
Ой знаю, знаю я той поїзд, мене в Донбас він завезе.

А серце б’ється без упину, розлука ріже без ножа,
Кому вона лише потрібна, кому потрібне те життя?

Приснилося мені, моя мамцю, приснилось мені уночі,
Що я на вільній Україні, а не в донбаській стороні.

Роблю я в шахті під землею, все по коліна у воді,
Як наді мною обвалиться, тоді не жити вже мені.

Говорять люди, щом зміниться і що на личку я змарнів.
Личко змарніло, я змінився, бо я в донбаській стороні.