Й а в лісі, в ліску, на жовтім піску
Виросла сосна тонка, висока,
Тонка, висока, в корінь глибока,
В корінь глибока, в листок широка,
В листок широка, в цьвіток багрова,
В цьвіток багрова, в верху кудрява.
Ой на тім кудрі сив сокіл сидить,
Сив сокіл сидить та й тонко піє,
Ой тонко піє, далеко видить.
Що за далеко? — На вкрай Дуная.
На вкрай Дуная качатко плавле,
На тім качатку золота павка.
Ой я ж бо маю рідного дєдю.
— Підіть, дєдичку, кача застріліть,
Золоту павку та й бо іздойміть!
Ой дєдик ходив та й не заходив,
Ой тото кача та й не застрілив,
Золоту павку та й бо не здоймив,
Лиш надо мною зрадочку зробив.
Ой я ж бо маю рідного брата:
— Піди, братчику, кача застріли,
Золоту павку та й бо іздойми!
Ой братчик ходив та й не заходив,
Ой тото кача та й не застрілив,
Золоту павку та й бо не здоймив,
Лиш надо мною зрадочку зробив.
Ой я ж бо маю славного ксьондза,
Славного ксьондза, ґречного пана:
— Ой піди, ксьондзе, кача застріли,
Золоту павку та й бо іздойми.
Ой бо ксьондз ходив та й бо заходив,
Ой тото кача та й бо застрілив,
Золоту павку та й бо іздоймив.
Ой він Марії на голов врядив,
На голов врядив, на хліб посадив,
На хліб посадив з єї дружинов.