Коло броду беру воду, не доберу до дна,
Що я в батька одна дочка — не зазнаю добра:
Та не так добра, та не так добра, як гіршого лиха;
Як не вийду на вулицю, то вулиця тиха.
Усі дівки сиднем сидять, а я все жартую,
Я тобі, подруженько, жениха дарую.
— Даруй, даруй, подруженько, аби не ледащо,
Хоч буде бить мене мати, аби було за що.