Летіли орли з далекого краю,
Сіли спочивати на вдовиній хаті.

Сіли спочивати на вдовиній хаті...
Виряджала мати сина у солдати:

«Іди, мій синочку, за отця і неньку.
Дадуть тобі, сину, зброю все ясненьку;

Іди, мій синочку, за рідного брата, —
Дадуть тобі, сину, государське плаття;

Іди, мій синочку, за брата рідного, —
Дадуть тобі, сину, коня вороного.

Чи приймешся, сину, цю гору скопати,
Чи приймешся, сину, ясну зброю взяти?»

«Я гору скопаю та й сяду спочину,
Як ясную зброю возьму — повіки не скину».

«Чи волів би, сину, гіркий полин їсти,
Чи волів би, сину, на коника сісти?»

«Полину наїмся — водиці нап’юся,
З вороного коня упаду — заб’юся».

«Чи волів би, мій синочку, цю гору скопати,
Чи волів би, мій синочку, государське плаття взяти?»

«Я гору скопаю та й сяду спочину,
Як государське плаття возьму — навіки загину!»

Летіли орли з далекого краю,
Сіли спочивати на вдовиній хаті.

Сіли спочивати на вдовиній хаті,
Виряджала мати сина у солдати.

— Іди, мій синочку, за отця і неньку,
Дадуть тобі, сину, зброю все ясненьку.

Іди, мій синочку, за рідного брата,
Дадуть тобі, сину, государське плаття.

Іди, мій синочку, за брата рідного,
Дадуть тобі, сину, коня вороного.

Чи приймешся, сину, цю гору скопати?
Чи приймешся, сину, ясну зброю взяти?

— Я гору скопаю та й сяду спочину,
Як ясную зброю возьму, навіки загину.

— Чи волів би, сину, гіркий полин їсти?
Чи волів би, сину, на коника сісти?

— Полину наїмся, водиці нап’юся,
З вороного коня упаду — заб’юся.

— Чи волів би, мій синочку, сю гору скопати?
Чи волів би, мій синочку, государське плаття взяти?

— Я гору скопаю та й сяду спочину,
Государське плаття возьму, навіки загину.

Ой загину, моя мати, загину, загину
Через тії вечерниці, через гарну дівчину.

Через тії вечерниці, через гарну дівчину,
Возьми її, моя мати, за рідну дитину.

— Не тая, мій синочку, година настала,
Щоб чужая дитиночка та рідною стала.