— Либонь же, я тут не буду,
Либонь же, я звідси помандрую. (Двічі)

— Ой як будеш мандрувати,
Дай же мені, серце, знати. (Двічі)

Дай же мені, серце, знати,
Звідки маю виглядати. (Двічі)

Чи з Волині, чи з вулиці,
Чи з чистого поля-косовиці? (Двічі)

— Ти, дівчино — яра руто,
Вийди на вулицю та ще й хутко. (Двічі)

— Ой не вийду, нема часу,
Вишлю тобі сестру свою старшу. (Двічі)

Таке личко, такі брови,
Та не така, серце, до розмови. (Двічі)

Хоч на личку рум’яніша,
Тільки я за ню проворніша. (Двічі)