Мала конопельки близько доріженьки,
Ой не піду я їх брать, бо болять рученьки. (Двічі)

Піде мій миленький конопельки брати,
А я лишуся вдома обід готувати. (Двічі)

Вийшла на подвір’я та й ся зажурила:
Щоб я свому миленькому на обід зварила? (Двічі)

Я свому милому курку зарізала,
Як прийде він додому, щоб я не діждала? (Двічі)

Аж приходить милий та сів си на лавці:
— Давай, мила, обідать, коноплі вибрав си!

Я ся усміхнула: «Що-сь таке за диво? —
Скільки було конопель, вибрав ти так живо!» (Двічі)

— Ой не сам їх брав я, мав я помічницю:
Найняв я си на дорозі гарну молодицю. (Двічі)

Гарна молодиця вміла жартувати,
Вона мені помагала конопельки брати. (Двічі)

— Нащо ти її кликав конопельки брати?
Вона ся тепер буде плати вспоминати! (Двічі)