— Мамко наша, любко наша!
Уже ходить по вулиці смерть же ваша.

— Діти мої, квіти мої!
Зачиніте ворітечка, не пустіте її.

— Мамко наша, любко наша!
Та вже ходить по подвір’ї смерть же ваша.

— Діти мої, квіти мої!
Зачиніте сінні двері, не пустіте її.

— Мамко наша, любко наша!
Та вже ходить по сінечках смерть же ваша.

— Діти мої, квіти мої!
Зачиніте хатні двері, не пустіте її.

— Мамко наша, любко наша!
Уже стоїть у порозі смерть же ваша.

— Діти мої, квіти мої!
Обступіте, не пустіте, відженіте її.

— Мамко наша, любко наша!
Уже стоїть коло полу смерть же ваша.

— Діти мої, квіти мої!
Попадайте навколюшки та просіте її.

— Ой смерте наша, смерте наша!
Не бери ж ти мами від нас.

Не бери ж ти мами від нас,
Бо посиротиш же ти нас.