Маяло житечко, маяло,
Поки на полі стояло,
Як буде житечко в стодолі,
Вже не буде маяти на полі.

Йа тепер житечко у копі,
Нам горілойка на столі.
Нам горілойка немила, —
Широка нивойка втомила.

Ой заріж, панойку, качура,
Щоб була женчикам вечера.
Ой заріж, панойку, гиндика,
Щоб була женчикам музика.

Я вашой вечері не хочу,
Найміте нам музики охочі,
Найміте нам музики з Олики,
Найміте нам цимбали з Варшави,
Щоб ми, молодейкі, гуляли.

Маяло житечко, маяло,
Як у полі стояло;
А тепер не буде маяти,
А буде в стодолі лежати.
До межі, женчики, до межі,
Бо мої пиріжки у діжі.
До краю, женчики, до краю,
То я вам пиріжечка покраю.
Котився віночок по полю,
Просився женчиків додому:
— Возьміте мене, женчики, з собою
Та занесіть мене до господаря в стодолу,
Бо я вже в чистім полі набувся,
Буйного вітречку начувся,
Од ясного сонечка нагрівся,
А дрібного дощику напився;
Нехай же я у стодолі одпочину,
Поки вивезуть знов на ниву.