Молодець Дмитрусик да задумав жениться.
— Тепер я, братці, да жениться буду,
Да возьму дівочку да задунаєчку,
Да задунаєчку — королеву дочку.
Да виорю поле сизими орлами,
Да засію поле золотим жемчугом.
Да помощу мости все чугуннії,
Да повішу короговки да все шовковії.
Да поставлю свічі да все восковії,
Да позастилаю коври да все червонії,
Буду везти дівочку да задунаєчку!
Да полями їхали — поля мигтіли,
Да лісами їхали — ліса шуміли,
Да мостами їхали — мости дзвеніли.
Мости дзвеніли, стовпи сяяли,
Стовпи сяяли, коври маяли,
Коври маяли, свічі палали.
Городами їхали — пани стрічали,
Пани стрічали, шапки знімали,
Шапки знімали, поздоровляли:
— Ой хто се їде, королівну везе?
— Молодець Дмитрусик королівну везе!