На небесах ясен місяць
Освітив небо і землю,
Небо і землю і двор при дорозі,
Двор при дорозі й нові воротечка.
На тих воротечках соколонько,
Коло соколонька золотая корогвонька.
Туди ішла Іванкова мати,
Ялася свого синонька питати.
— Не так бачив, як добре знаю,
Служив же він при королю,
Да пише листоньки до дівоньки.
А вона йому одписує і одказує:
«Не присилайся, не утрачайся,
Я до тебе сама буду.
Я до тебе на двор — дробним дощем,
А в сіни — ясним сонцем,
В хату — панянкою,
А за стол — миленькою».