На синьому морі мила Ганя ноги,
Сподобала Марка на воронім коні. (Двічі)

— Зачекай-но, Марку, щось маю казати,
Сватай мене, Марку, чи не віддасть мати. (Двічі)

Як не віддасть мати, буду мандрувати,
Помандрую прічки темненької нічки. (Двічі)

Мандрували поле, мандрували друге,
А на третім полі стали спочивати. (Двічі)

А на третім полі стали спочивати,
Став дощ накрапати, став Марко дрімати. (Двічі)

— Ой не дрімай, Марку, не дрімай зо мною,
Дивися-но, Марку, біжать у погоню. (Двічі)

Мене, Марку, возьмуть, тебе, Марку, зв’яжуть,
Зв’яжуть, зарубають, візьмуть, поховають. (Двічі)

Як кінь Марків біжить — то не Марко їде,
Маркове сідельце — то не Марко-серце. (Двічі)

Маркова сопілка — то не Марко грає,
Бо вже ж мого Марка на світі немає. (Двічі)

Бо вже ж мого Марка на світі немає,
А моє серденько з жалю умліває. (Двічі)