На тім боці на толоці сивий бичок риче:
— Вийди, вийди, Іленочко, чос тя Іван кличе.

Та не вийшла Іленочка, але вийшла мати:
— Кому треба до Іленки, най іде до хати.

Увійшов я та й до хати та став ся вітати,
А Іленка до віника — хату замітати.

Увійшов я та й до хати, та не встиг я сісти,
Мені дали барабулю нелуплену їсти.

А я тоту барабулю гірко оббираю,
На полиці варяниці — я все зазираю.

На полиці варяниці, а під печов масло...
Через таке моя люба до дівчини згасла...