Наварила пироженьків йа з самого сира,
Полюбила шмаровоза, доле нещаслива. (Двічі)

Йа шмаровіз у дорозі як літо, так зима,
А я, бідна сиротонька, господарю сама. (Двічі)

Наварила пироженьків йа з самого сира,
Хто ми прийде на вечерю, тому буду мила. (Двічі)

Запросила си дяченька на тую вечерю,
Чорт несе шмаровоза, доле нещаслива. (Двічі)

— Святий боже, святий кріпкий, а ти, дяче, звідки,
Чо’ ти сидиш коло стола, коло мої жінки? (Двічі)

Пішов же йа шмаровіз до стайні, до коней,
Вибрав собі той шмаровіз чистий кіл дубовий. (Двічі)

Та як узяв дяченька колом обертати:
— Прошу, дяче, песі сину, більше не бувати. (Двічі)

Ой дощ іде, роса паде з високої гірки,
Біжить дячок-неборачок від чужої жінки. (Двічі)

Прийшов, прийшов йа дяченько під новую школу:
— Отворіть ми, хлопці, школу, бо я ледве стою. (Двічі)

Ліпше було дома їсти йа кисіль без солі,
Ніж в чужої жінки їсти пироги на столі. (Двічі)