Надлетіли журавлі *,
Сіли, впали на ріллі.

Посідали та й сидять,
Все про ріллю говорять.

— Лучча рілля ранняя,
Як та рілля пізняя.

Котра ранняя рілля,
То й пшениця кращая.

Бо на ранній пшениця,
А на пізній мітлиця.

Ранню ріллю серпи жнуть,
А пізнюю коси тнуть.

А на ранній женці жнуть,
А на пізній кіньми труть.

Ой крикнули журавлі
На тім боці на ріллі.

Де журавка ходила,
Там пшениця родила.

Де журавель походив,
То там кукіль уродив.

У корчомці на стільці
Говорили два вдівці.

Зібралися мужики,
Все говорять про жінки.

— Лучча жінка першая.
А як тая другая.

Перша жінка добрая,
А другая не така.

— Я з першою діти мав,
А з другою годував.

А з другою годував,
А з третьою розганяв.

Пішли діти по лісі,
Як горобці на стрісі.

Хто то в лісі гукає —
Батько дітей скликає.

— Ідіть, діти, додому,
Не бійтеся розгону.

Ідіть, діти, додому,
Дам вам їсти кожному.

Ідіть, діти, додому,
Я ж вам батько кожному.

Ой як батько до хати,
То мачуха — як мати.

Скоро батько за поріг,
То мачуха за батіг.

Ой піду я понад Біг,
Чи не найду я свій рід.

Ой не знайшла я роду,
А найшла я толоку.

А найшла я толоку,
Свої неньки могилку.

До могили припала,
Слізоньками облила.

— Устань, ненько, не лежи,
Устань мене одружи.

— Ой єсть в тебе сестра, брат,
Нехай тебе одружать.

— Не хтять, ненько, одружити,
Посилають служити.

— Іди, доню, та й служи,
Сама себе одружи.

— Докучило служити,
Чужим людям годити.