Наш хазяїн молодий,
Під ним коник вороний,
По полі поїжджає,
Женчиків додому збирає:
— Додому, женчики, додому,
Бо господиня зварила вечерю.
— Вже нам вечеря не мила,
Нас широка нива втомила;
Не так нива, як гони
І широкі загони.
Не так загони, як снопи,
Що носили до півночі до купи;
Не так снопи, як копи,
Ми складали в гору високі;
Скільки на небі зірочок,
Стільки на полі копочок.