Не славная Чута
Густими дубами,
А славніша Чута
Знизу курінями.
Ай, в Чуті в лісі
Козаки гуляли,
З лядської області
Добич вони мали.
Що ляшків-панів драли,
Де мужик багатий,
То й того не минали.
Пам’ятайте, ляшки.
Де козацькії шляшки,
Та й не забувайте
І нас споминайте,
Бо як ми живі будем,
То ми вас не забудем —
Хоч у десять років,
Та до вас прибудем!