Не стій, вербо,
Над водою
Рано, рано !
Не стій, вербо,
Над водою
Та ранесенько.

Не стій, вербо, над водою рано, рано!
Не стій, вербо, над водою та ранесенько!

Розвий, вербо, сімсот квіток рано, рано!
Розвий, вербо, сімсот квіток та ранесенько!

Що всім хлопцям по квітоньці рано, рано!
Що всім хлопцям по квітоньці та ранесенько!

Тільки Грицеві нема квітки рано, рано!
Тільки Грицеві нема квітки та ранесенько!

Єсть йому квітка — Ганнуся-дівка рано, рано!
Єсть йому квітка — Ганнуся-дівка та ранесенько!

Не стій, вербо, над водою
Рано-рано!
Не стій, вербо, над водою
Та ранесенько!

Розвий, вербо, сімсот квіток
Рано-рано!
Розвий, вербо, сімсот квіток
Та ранесенько!

Що всім хлопцям по квітоньці
Рано-рано!
Що всім хлопцям по квітоньці
Та ранесенько!

Тільки Грицеві нема квітки
Рано-рано!
Тільки Грицеві нема квітки
Та ранесенько!

Не журися, милий Грицю,
Рано-рано!
Не журися, милий Грицю,
Та ранесенько!

Буде тобі квітка красна
Рано-рано!
Буде тобі квітка красна
Та ранесенько!

Буде тобі красна Ганна
Рано-рано!
Буде тобі Ганнусенька
Та ранесенько!

Не стій, вербо, над водою,
Бистра вода під тобою,
Удень, вночі прибуває,
Всі коріння вимиває,
З верби гіллячко всихає,
З верби листячко спадає.
Стань, вербо, та на риночку,
Хрещатому барвіночку,
Де рута-м’ята кохається,
Де челядонька збирається.

Не стій, вербо, над водою
Рано, рано!
Не стій, вербо, над водою
Та ранесенько ¹.
Розвий, вербо, семсот квіток.
Що всім хлопцям по квіточці,
Тільки Грицеві нема квітки.
«Не журися, милий Грицю,
Буде тобі квітка красна,
Буде тобі квітка,
Буде тобі Гануся».

Не стій, вербо, над водою,
Бо холодная вода під тобою,
А стань же ти, вербо, на риночку
Та на хрещатому барвіночку.
Та стань же ти, вербо, на толоці,
Та де збираються дівчата й хлопці.
А де збираються та рівняються,
На мед, горілочку та скидаються.
Викинув Іванко та копу грошей,
Що він у батька син хороший.
Викинув Іванко половиночку,
Сотішив дівчину-челядиночку.
Викинув Іванко найбільше всіх,
Та вибрав дівчину найкращу всіх.