Нехай же нас бог рятує,
Що наш батько не статкує.
Бере Карпа і Дем’яна,
Павла, Грицька і Івана,
Яцька, Отецька і Гаврила,
І Кирила, і Данила,
Петра, Дмитра і Архипа,
Хому, Левка і Тараса,
Герасима, Опанаса,
Максима, Семена ще й Терешка.

Ой дай же нам, господи, що ми зібрались,
Що ми собі трошечки понапивались.
Хто маючий, хто багатий,
Хто покірний, хто завзятий,
Хто вродливий, хто хороший,
Кому течуть з річок гроші,
А Купріян каже: «Я весь у злоті».

Зібралася компанія
Невеличка, але чесна:
То писарі, то малярі,
То ковалі, то слюсарі,
То музики, то дзвонарі,
То шевчики, то крамарі,

Виновари, пивовари,
Купріян, цехмейстер над соломою.

Біжить Ганна ще й Тетяна,
Страшать батька Купріяна.
Біжить Ганна ще й Данилко:
— Тікай, татку, куди видко,
Ось мамуня йде, всім буде.

Одні кажуть: «Сховаймося»,
Другі кажуть: «Признаймося»,
Одні кажуть: «Сидім тихо»,
Другі кажуть: «Буде лихо»,
А Купріян каже: «Якось-то буде!»