Походження та примітки
Слова і мелодії Дудича Миколи Васильовича (Залізняка). М. Дудич (19.12.1914 — 4.05.1947 рр.) народився в с. Головецько Стрілківського району (тепер Старосамбірський) Львівської області в селянській родині. Надзвичайно талановитий, допитливий, начитаний хлопець, з раннього дитинства пройнявся духом глибокого патріотизму, що панував в родині, в селі. Великий вплив на нього мав директор місцевої школи Віктор Мішкевич, який керував сільським хором, драмгуртком, танцювальним колективом. Малий Микола мав великий хист до навчання і музики. Вчитель навчив його грати на скрипці, допоміг опанувати нотну грамоту. Маючи чудовий тенор, юнак став активним учасником усіх сільських просвітянських гуртків, церковного хору. Вдосконаливши свою майстерність, згодом замінив свого вчителя і керував просвітянським, церковним хором, вокальним, драматичними гуртками, танцював, грав на скрипці і був активним членом «Просвіти». Організував у селі бібліотеку, брав участь в усіх культурно-освітніх і патріотичних заходах села, району.
З початком 30-х років став членом ОУН, підпільником, потім повстанцем, районним провідником ОУН. Був добре знайомий з Романом Шухевичем. Писав вірші і музику до пісень, які користувались популярністю серед повстанців і народу. Загинув у нерівному бою з чекістами в 1947 р. Ціною власного життя врятував своїх побратимів, яким під його прикриттям вдалося врятуватися. Дружина Ірина з дітьми (дочка 4 роки, найменшому сину 3 місяці) була вивезена в концтабори і протягом 10 років пиляла ліс у тайзі. Старший син втік і переховувався в селі. Повернувшись з Сибіру, дружина тепер з сім’єю дочки проживає в м. Трускавці на Львівщині.
Записав, розшифрував пісні Євген Гіщинський від рідного брата, повстанця Михайла Дудича, 1926 р. н., жителя м. Луцька, в 1999 р.
