Ну-бо, хлопці, повстаньмо.
Годі, годі спати,
Годі катам на поруги
Себе віддавати!
Бо соромно на світ ясний,
На людей дивиться,
На тих людей безпритульних,
Що нема де діться.
Та людина ошарпана,
Друга зовсім гола...
Ой боже ж мій милосердний,
Така царська воля!
Пани, знай, п’ють-гуляють
В золотих палатах
Та не знають, що діється
У мужицьких хатах.
Ну-бо, хлопці, повстаньмо,
Пора підоспіла!
Беріть, хлопці, хто рушницю,
Хто пістоль, хто вила!
Беріть, баби, макогони,
Дівки мотовила,
Беріть усі, хто що попав —
Ворогів на вила!
Не бійтеся, люди, смерті —
Душа не загине!
За таке велике діло —
Уперед ми сміло!