Українські народні пісні

Ой Іване-Білодане

Білоданчик (хоровод)

Дівчата стають в коло, одна сідає всередині. Їй співають:

Ой Іване-Білодане,
Білоданчику, Білоданчику,
Ой попливи, Білодане,
По Дунайчику.
Пригладь собі, Білодане,
Головиченьку, головиченьку,
Умий собі, Білодане,
Біле личенько, біле личенько.
Насунь собі, Білодане,
Черевиченько, черевиченько.
Їми себе, Білодане,
За підбоченько, за підбоченько,
Шукай собі, Білодане,
Посестриченьки, посестриченьки.

Під час цього співу дівчина, що сидить, робить усе так, як співають: удає, що пливе по Дунайчику, пригладжує голову, миє собі лице, натягає черевики, береться попід боки. А як заспівають «Шукай собі посестриченьки», встає, а друга сідає на її місце; вона ж іде на місце тієї. Звичайно співають доти, доки не перейдуть всі учасниці гри.

Походження та примітки

БІЛОДАНЧИК.

А — текст і мелодію записав В. Равлюк 1898 року у селі Видинів Снятинського повіту в Галичині. ««Матеріали до українсько-руської етнології», т. XII, Львів, 1909; т. XV, Львів, 1912; т. XVI, Львів, 1916; т. XVIII, Львів, 1918», XII, сторінка 31 — 32.

Джерело

Тематичні розділи

  • Веснянки та гаївки
  • Хороводи з іграми й танцями