Ой ішов дощик кропнистий,
Ой уродив червчик зернистий.
Не й уміла Уляна красити,
Мусила Івана просити;
А наш Іван-молодець
Рубав березу під корінець,
Рубав же її й не зрубав,
Гнув же її й не зігнув,
Виліз на вершок да розчахнув.
Ой їдь, родоньку, не бійся,
У червониї чобітки обуйся,
Топчи вороги під ноги,
Заробила Оксеня пироги.
Згоріла малина, згоріла.
Під нею Оксеня стояла,
Шовком ноги зв’язала,
Для Івана тримала.
Дайте нам рушничків з торочками,
А ми дамо сорочку з квіточками.