Ой біжить ридван золотокован,
На тім ридвані золотий стільчик,
На тім стільчику ґречная панна,
Ґречная панна на ім’я Доня.
Ой сидить собі, шитєчко шиє,
Шитєчко шиє в три шереночки:
Першу, що шила, з квітками садила,
Тоту би дати своєму тату.
Другу, що шила червоним шовком,
Тоту би дати меншому брату.
Третю, що шила, злотом злотила,
Тоту би дати свому милому.
Коня сивого в царя би взяти,
Та я ним єму шитєчко пішлю,
Шитєчко пішлю свому милому.
Накажу коня та й з оболоня,
Щоби не зблудив, щоб милий приймив.
— Прийми, миленький, від ня дарунок,
А мені пришли золотий вінок.
Пришли ми вінок з щирого серця,
Щоб тобі була велика цнота.
— Ще пришлю тобі злотий тарелець,
А в тім тарельці всяка всячина,
А на вершку в нім злотий перстенець.