Ой в полі, в полі межи дороги,
Ой стоїть же там золота ряска.
Стерегла ж єї красна дівочка,
Ой стережучи твердо заснула.
Надійшов ід ній батенько єї:
— Урви ми, донько, золоту ряску,
Золоту ряску, красную краску!
— Ой бігме не врву, милому держу *.
Надійшов ід ній миленький єї:
— Урви ми, мила, золоту рясу.
Золоту рясу, красну прикрасу.
— Ой бігме урву, бо давно держу.