Ой в чистім полі та на Дунаю,
Та на Дунаю, на береженьку,
Стоїть ми наміт білий, шовковий.
А в тім наметі золотий столик,
На тім столику гордий пан сидить.
Гордий пан сидить на ім’я Іван.
Ой сидить, сидить, лічбоньку лічить,
Лічбоньку лічить незліченную.
Поперед него служеньки єго.
Держать шапочки поза вершечки:
— Ой наш паночку, господаречку,
Ой поплати ж нам за заслужечку:
Ой дай же ти нам гроші нелічені,
Гроші нелічені, коні неїжджені.
Коні неїжджені, поля не мірені.
Ой ми ж бо гроші перелічимо,
Вороні коні попроїздимо,
Широкі поля переміримо.
Ой засієме золотими стрілки,
Заволочимо тугими луки,
Тугими луки, вороними кіньми.
Все ж тото буде пан господарю,
Пан господарю та на похвалу.