Ой вербо, вербо кудрявая,
Хто ж тобі, вербо, ці кудрі звив?

Хто тобі, вербо, ці кудрі звив.
Хто тобі, вербо, корінь обмив?

Ізвила кудрі темна нічка,
Обмила корінь бистра річка.

Обмила корінь бистра вода.
А я молода, як ягода.

А я молода, як ягода,
Не піду заміж за рік, за два.

А піду заміж аж п’ятого
За п’яниченьку проклятого.

Ой кажуть люди, що він не п’є;
А він щовечора із коршми йде.

І щовечора, й щораночку,
Пропив коника й нагайочку.

Пропив коника вороного,
Сам до стайні йде по другого,

А я, молода, проти нього,
Несу рублика золотого.

Несу рублика золотого
Викупить коня вороного.

— Ой дівча моя, люблю тебе,
Викупи коня, возьму тебе.

Викупи коня, возьму тебе,
Як не викупиш — уб’ю тебе.

Ой не раз, не два викупляла,
Косою хату замітала.

Косою хату замітала,
Плечима двері підпирала.

Плечима двері підпирала,
Середнім вікном двері мала.

Середнім вікном двері мала,
В вишневім саду ночувала.

В вишневім саду ночувала,
Різних ягідок накуталась.

Різних ягідок накуталась,
Різного зілля нанюхалась.

Різного зілля нанюхалась,
Різних пташечок наслухалась.

Зозуля каже: ку-ку! ку-ку!
А я, молода, терплю муку.

Горобець каже: цір-цір! цір-цір!
Котяться сльози, як той ячмінь.

Соловей каже: тьох-тьох! тьох-тьох?
Котяться сльози, як той горох.

Котяться сльози, як квасоля,
А це є моя лиха доля.