Ой високо клен-дерево в’ється,
А ще вище два соколонька грають.
Вони грають, каменем хитають,
Да упустили той камінь додолу
Да пробили Йванкові голову.
Текли річки, текли кровавії,
Підтекли під Горпинчині сіни,
А у Горпинки вечеряти сіли.
Як вийшла Горпинка із хати води брати,
Як узріла — на ногах зомліла.
Ой дай мені, мати, золоті ключі
Одімкнути тесовую скриню
Да вийняти шовкову хустину,
Зав’язати Івашкові головку;
Як жив буде, він мене не забуде.