Ой ви, хлопці, посходіться, з дівчатами полюбіться!
Полюбіться, покохайтесь, разом пісню заспівайте.
Заспівайте про руїну, Закарпатську Україну,
Про зелену Верховину, де боролись до загину.

Де полягли наші браття в обороні Закарпаття,
А над Хустом ворон кряче, на чужині мати плаче.
Мати плаче на чужині, а дівчина — в домовині,
Сестра тужить у неволі, лежать стрільці в чистім полі.

Ніхто трупів не ховає, похоронів не справляє,
Тільки круки серед ночі видзьобують карі очі.
На Тисі кров червоніє, а в матері серце мліє.
Побачила та й зомліла — несе Тиса мертве тіло.