Українські народні пісні

ОЙ ЗА ГАЙКОМ ЗЕЛЕНЕНЬКИМ
Українська народна пісня

Ой за гайком зелененьким
Брала дівка льон дрібненький;
Брала вона, вибирала
Та й до личенька рівняла:
Личко моє білесеньке,
Кому будеш вірнесеньке:
Чи попові, чи дякові,
Чи кримському чумакові?
Чумак ярма нариває
Та в Крим по сіль виїжджає..
Та в Крим по сіль виїжджає,
Жінку вдома покидає:
«Зоставайся, жінка, вдома,
Рубай дрова до порога,
Рубай дрова до порога,
А череслом до ослона!»
Драним горшком воду носить,
А в сусідів солі просить:
«Ей, сусіди-голубочки,
Дайте солі два дрібочки!
Дайте солі два дрібочки
Та навчайте свої дочки,
Щоб по ночах не ходили.
Щоб чумаків не любили.
За чумаком добре жити,
Що ні спекти, ні зварити.
Що ні спекти, ні зварити,
Нічим борщу посолити!
Нема хліба ні кусочка,
Нема солі ні дрібочка,
А в коморі ні мучини,
А в колисці дві дитини!»

Походження та примітки

ОЙ ЗА ГАЙКОМ ЗЕЛЕНЕНЬКИМ.

Записано в 20-х роках XX ст. в Дніпропетровській обл. З матеріалів Інституту МФЕ АН УРСР.

Ця пісня, як і кілька наступних, — яскравий зразок української народної поезії про тяжке злиденне шиття чумаків-наймитів, якими ставала селянська біднота.

Джерело

Тематичні розділи

  • Історичні пісні
  • Боротьба проти соціального гніту і іноземних загарбників у другій половині XVII та у XVIII столітті