«Ой закурила, затопила
Сирими дровами;
Ой нема ж мого Абазина
З чорними бровами».
Ой у полі вітер дише,
Билину колише;
Козаченько до милої
Штири листи пише:
«Ой не тужи, моя мила,
В тугу не вдавайся,
За півшести неділеньки
Мене сподівайся».
«Видить ми ся, козаченьку,
В тугу не вдаюся,
Против тебе виходжаю,
Без вітру валюся.
Коло гаю походжаю,
Гаю не рубаю,
А в Вербівцю пробуваю.
Милого не маю».
Ой спускалися козаченьки
З високої гори,
Напереді Абазин
Та на гнідім коні:
«Ой ступай, ступай, гнідий коню,
Прудкою ступою,
Гей, не далеко — в Владижині
Ляшеньки за мною!»
Ой вдарено в Білій Церкві
З ручної гармати,
Щоби їхав Палієнко
Козак рятувати.
Ой не виїжджав Палієнко
Козак рятувати,
Гей, прийшлося козаченькам
Марне погибати.
Ой здибалися козаченьки
В Владижині в лісі, —
Не єден там козаченько
Головоньку звісив.
Ой не встиг же Абазин
На коника всісти,
Поглянеся назад себе —
Повно ляхів в місті.
«Ой то тобі, Абазине,
Від ляхів заплата, —
Серед ринку в Немирові
Головонька знята!»
Ой вдарився та Абазин
В кулю головою:
«Ой вже ж мені не бувати
З дітьми і жоною!»...
«Ой де ж твої, Абазине,
Воронії коні?»
«Ой у містечку Берестечку
В куми на припоні».
«Ой де ж твої, Абазине,
Оковані вози?»
«Під містечком Берестечком
Заточені в лози».
«Ой де твої, Абазине,
Сукні, адамашки?»
«Ой побрали вражі ляхи
Паннам на запаски».
«Ой де твої, Абазине,
Писанії скрині?»
«Ой побрали вражі ляхи,
Що пасали свині!»